Втрачені ілюзії

Оскільки вся моя лектура дуже несистемна, випадкова, доривча, то ж не дивно, що статтю Забужко "ТЕМА З ВАРІЯЦІЯМИ" в газеті "Столичные новости" за липень 2003 року я надибала тільки нині. Стаття, безперечно, класна! і цікава, і правдива...

...Багато в кому, на жаль, я не просто помічаю те, на що вона вказує... ("невіру в будь-які мотиви людських учинків, окрім безпосередньо-корисливих"), а - і це ще прикріше - бачу тенденцію тяжіння до цього, бачу втрату раніше притаманного принаймні гіпотетичного ідеалізму; бачу зацикленість на "матеріальних цінностях"... Чи я раніше того не помічала? чи раніше їм то не так гостро стояло? чи раніше вони так щиро надіялися, що держава таки зосередиться на вдоволенні матеріальних потреб населення, а коли вона - хто б сумнівався - зосередилася на не зовсім суспільних благах (та хто їх там взагалі зна, на чому вони зосереджені?!) - тоді те питання стало їм як наріжний камінь поперек горла! Не знаю...
Але коли я кажу, наприклад, що мені дуже бракує невиданих державою словників (тлумачного, етимологічного, не кажучи вже про двомовні... спеціалізовані...) мене, переважно, обривають і заводять про нелади в політиці, про якісь економічні показники, мовляв, спершу це треба налагодити, а тоді вже книжки якісь "дрюкувати"... А коли згадаю художню літературу!!!.... "Виданням якоїсь-там однієї книжки ситуацію не виправиш (- Так не одної ж! і стотисячними накладами!) - Без різниці! ...Все одно не виправиш..." Отак-от... приблизно... не зовсім дослівно... А чим же, власне, виправиш - то вже інша розмова...

Однак, я не про те...

У цій статті знову натрапляю на критичне зауваження Ліні Костенко (перше - ну, тобто для мене перше, бо хронологічно якраз навпаки - в "Notre Damme"; там О.З. закидає Л.К., що Хмельницького в "Берестечку" зобразила таким собі мало не примітивним селюком, плаксивим, питущим і ... безпорадним чи що...; ну, тут я нічого не можу ні заперечити, ні погодитися... прочитання цього роману-у-віршах так і залишилося у мене "в планах"; зрештою, надрукованим я його не зустрічала (хоч, можливо, погано шукала, а знайшовши в електронному варіанті - заспокоїлась і шукати перестала... Тільки-от прочитати - з духом чомусь не зібралася...)
Я взагалі люблю читати радше "в традиційний спосіб" і встих отих ґаджетів на кшталт palm-book сприймати не хочу ;) Може й зручно, але... хай я буду старомодна, та книгу гортати в руках - приємніше! ; хоч і з екрана багато доводиться читати... Але цілий ррроман електронний - мої очі навряд чи осилили б...

Так от, у цій статті п. Забужко зазначає (побіжно, для люстрації), що в "Марусі Чурай" авторка демонструє приголомшливу необізнаність із найелементарнішими засадами християнського віровизнання і .. з психологією людини XVII століття.
Ну сумніваюся, що це обґрунтовано... І від того моє розчарування ще більше! Мало того, що твір, який мені так подобався, який я напам'ять знала - недосконалий, бо бракує йому достеменності... То, в принципі, не так і суттєво... Страшно те, що я ж цього ніяким чином не помітила, читаючи!!! Я не уявляю, яка саме там невідповідність.
Тобто, я не здатна критично оцінити цей твір, бо не маю на те належних знань.
Не освіта в мене - а суцільна прогалина!

Шкода, рамки статті п. Забужко не дозволяли навіть у дужках уточнити, чим саме хибують герої поеми Ліни Костенко... Та й, ясна річ, не її то справа - вчити нас історії!!!
Видать, треба було, з постанням незалежності, різко провести переатестацію всіх дипломів вищої освіти! ;)
Принаймні, з отих загальних для всіх фахів дисциплін - історії, мови... Щоби привести , ну, і відповідні курси попередньо провести... Щоби виправити вивихи освіти. :-D
... Ет, багато чого треба було, чого так і не провели, не зробили...

література в мережі

Надибала в інтернеті - випадково - корисний ресурс: "Мисленне древо". :-)
Створений він для "сприяння розвитку гуманітарної науки та освіти в Україні шляхом запровадження комп'ютерних технологій".
Проект включає в себе наукові праці з історії, археології, краєзнавства тощо. Переважно на СД з оригінальним програмним забезпеченням, яке також розробили автори проекту. Воно так і зветься "Мисленне древо".

Є тут і літературні твори. Зокрема "Енциклопедія життя і творчості Лесі Українки".
Проект, я так зрозуміла, ще не зовсім завершений, окремі твори й матеріали готуються до публікації, але й так добре, що проект діє.
Бо дуже мало творів Лесі Українки зараз друкуються. Катастрофічно мало!
І переважно ті, що зі шкільної програми.
Про повне видання творів чи, наприклад, "Хронологію життя і творчості Лесі Українки" Ольги Косач-Кривинюк, яку я так мріяла би прочитати - взагалі можна не заїкатися. :-(

А тут окремі твори навіть подаються не тільки за радянським багатитомником 1975 року, де трапляються пропуски, а й за автографами.

Також на сайті опубліковано "Слово о полку Ігоревім" (що його автори називають "джерелом свого натхнення") - давньоруський текст, російські, білоруський (Янки Купала) та український (Максима Рильського) переклади.

Як добре, що є люди, які роблять такі важливі і цікаві матеріали доступними!
Я б сказала, що вони повністю відповідають своєму лозунгу "Ми робимо Україну - українською!" Достойна справа :-)

Як пише автор іще одного інтернет-ресурсу (Книгосховища):
"Сканер в руках українця — переможна наступальна зброя в боротьбі за українську мову" ;-)
... і за освіту, й культуру - можна додати. :-)

значення митця...

"Винятково велике значення творчості Лесі Українки в історії української літератури полягає в тому, що вона збагатила українську поезію новими темами й мотивами; досконало володіючи катренами й октавами, сонетами й ориґінальними строфічними будовами, використовуючи гексаметр, верлібр, п'ятистоповий вірш тощо, вона збагатила строфіку, ритміку й метрику української поезії..." (матеріал з Вікіпедії)

І чому основну увагу приділяють таки формі, а не змістові?
Он як розписали чим конкретно збагатила вона ритміку і строфіку, а тем і мотивів не називають...