Сидір Срайба

міняє прізвище на

Алмазов...

блог переноситься,
оскільки авторка змінює свій псевдонім на

Дзвінка Водницька

усі старі дописи можна буде прочитати на новому блозі:
http://dzvinusia.blogspot.com

От чого нам не вистачає - то це телебачення!

..."телебачення і вдень, і вночі, дорогі глядачі..." - констатується в якісь сучасні попсовій пісеньці... Виявляється, мало "і вдень, і вночі"!
І виявляється не тільки це.
Виявляється, що є у нас "Державна програма впровадження цифрового телебачення і радіомовлення в Україні"!
(цікаво, а як там державна програма з видавництва творів класиків? словників? є?)
І от, 26 листопада Нацрада, кажуть, подала цю програму на затвердження уряду.
І на впровадження це має піти 6 млрд. грн. З них, щоправда, державних коштів тільки половина, решта - заплатить населення.
Цікаво, скільки держава виділила на видавництво книг в цьому році?
А в інші роки? А за всі 17?

При чому!! "малозахищеним верствам населення" планують стопроцентно компенсувати витрати на "засоби приймання цифрового сигналу". Ба! Яка турбота!
Як мінімальну зарплату довести до прожиткового мінімуму - то не вистачало;
і абсурд формулювання нікого не бентежив!
А що люди без телевізора лишаться - це проблема.

А як же! Весь світ цифрове ТВ має - а ми як село затуркане!

А чого ж ви не глянете, що весь світ має, скажімо, ті ж словники!
І такі, і сякі - на вибір!
(Варто зайти в Французький центр, чи в Британську раду...)

Та де! Ми ж на євровікна дивилися, на рами - чого нам всередину зазирати?

Втрачені ілюзії

Оскільки вся моя лектура дуже несистемна, випадкова, доривча, то ж не дивно, що статтю Забужко "ТЕМА З ВАРІЯЦІЯМИ" в газеті "Столичные новости" за липень 2003 року я надибала тільки нині. Стаття, безперечно, класна! і цікава, і правдива...

...Багато в кому, на жаль, я не просто помічаю те, на що вона вказує... ("невіру в будь-які мотиви людських учинків, окрім безпосередньо-корисливих"), а - і це ще прикріше - бачу тенденцію тяжіння до цього, бачу втрату раніше притаманного принаймні гіпотетичного ідеалізму; бачу зацикленість на "матеріальних цінностях"... Чи я раніше того не помічала? чи раніше їм то не так гостро стояло? чи раніше вони так щиро надіялися, що держава таки зосередиться на вдоволенні матеріальних потреб населення, а коли вона - хто б сумнівався - зосередилася на не зовсім суспільних благах (та хто їх там взагалі зна, на чому вони зосереджені?!) - тоді те питання стало їм як наріжний камінь поперек горла! Не знаю...
Але коли я кажу, наприклад, що мені дуже бракує невиданих державою словників (тлумачного, етимологічного, не кажучи вже про двомовні... спеціалізовані...) мене, переважно, обривають і заводять про нелади в політиці, про якісь економічні показники, мовляв, спершу це треба налагодити, а тоді вже книжки якісь "дрюкувати"... А коли згадаю художню літературу!!!.... "Виданням якоїсь-там однієї книжки ситуацію не виправиш (- Так не одної ж! і стотисячними накладами!) - Без різниці! ...Все одно не виправиш..." Отак-от... приблизно... не зовсім дослівно... А чим же, власне, виправиш - то вже інша розмова...

Однак, я не про те...

У цій статті знову натрапляю на критичне зауваження Ліні Костенко (перше - ну, тобто для мене перше, бо хронологічно якраз навпаки - в "Notre Damme"; там О.З. закидає Л.К., що Хмельницького в "Берестечку" зобразила таким собі мало не примітивним селюком, плаксивим, питущим і ... безпорадним чи що...; ну, тут я нічого не можу ні заперечити, ні погодитися... прочитання цього роману-у-віршах так і залишилося у мене "в планах"; зрештою, надрукованим я його не зустрічала (хоч, можливо, погано шукала, а знайшовши в електронному варіанті - заспокоїлась і шукати перестала... Тільки-от прочитати - з духом чомусь не зібралася...)
Я взагалі люблю читати радше "в традиційний спосіб" і встих отих ґаджетів на кшталт palm-book сприймати не хочу ;) Може й зручно, але... хай я буду старомодна, та книгу гортати в руках - приємніше! ; хоч і з екрана багато доводиться читати... Але цілий ррроман електронний - мої очі навряд чи осилили б...

Так от, у цій статті п. Забужко зазначає (побіжно, для люстрації), що в "Марусі Чурай" авторка демонструє приголомшливу необізнаність із найелементарнішими засадами християнського віровизнання і .. з психологією людини XVII століття.
Ну сумніваюся, що це обґрунтовано... І від того моє розчарування ще більше! Мало того, що твір, який мені так подобався, який я напам'ять знала - недосконалий, бо бракує йому достеменності... То, в принципі, не так і суттєво... Страшно те, що я ж цього ніяким чином не помітила, читаючи!!! Я не уявляю, яка саме там невідповідність.
Тобто, я не здатна критично оцінити цей твір, бо не маю на те належних знань.
Не освіта в мене - а суцільна прогалина!

Шкода, рамки статті п. Забужко не дозволяли навіть у дужках уточнити, чим саме хибують герої поеми Ліни Костенко... Та й, ясна річ, не її то справа - вчити нас історії!!!
Видать, треба було, з постанням незалежності, різко провести переатестацію всіх дипломів вищої освіти! ;)
Принаймні, з отих загальних для всіх фахів дисциплін - історії, мови... Щоби привести , ну, і відповідні курси попередньо провести... Щоби виправити вивихи освіти. :-D
... Ет, багато чого треба було, чого так і не провели, не зробили...

... мабуть, найстрашніше - втратити здатність співчувати...

логічно... в Голодомор найбільше вижило неспочутливих...
з кредом "бережи власну шкуру - дери сусідську"

тому не дивно, що комусь стає "совісті", скажімо, встановлювати мінімальну заробітну плату нижче тим же "кимось"-таки встановленого прожиткового мінімуму
а собі, очевидно, брати кілька тих "мінімумів", тверезо оцінюючи, реально потрібну для прожиття суму...

СПУ

Оце на днях замислилася... що ж абревіатура спілки наших українських письменників звучить "спу"... дитячо-розмовний варіант слова "спати" в 1й особі однини теперішнього часу.

Мабуть, варто би створити альтернативу "НЕ СПІМО"
... Скажімо...

"Нова Естетська Спілка Письменників та Інших Мистецьких Особистостей"

... можна ще Експериментальна... Егалітарна... абощо
головне - не спати :)

..."ПОНАЄХАЛІ"...

У людей прописка в „мозгах”...

в’їлася як іржа...

Бо чого б вони ще так нападалися на приїжджих до Києва??

А як же „право” на вільне пересування? і вільний вибір місця проживання?

А дзуськи!
свідомість людей закрита.

Як вовче стадо вищиряють зуби на „чужаків”
Дикі люди...

Правду мені сказала восени 2004 року суддя Голосіївського районного суду пані Шевченко (імені й по-батькові уже й не пам’ятаю): Верховний Суд собі собі прийняв (рішення про відміну прописки), а насправді воно не так...
Усе як було так і є....
цитуючи, хоч, можливо, не зовсім дослівно (все-таки майже 4 роки минуло!),
я не просто констатую правову реальність, яку мені показати хотіла п. Шевченко...
Головне тут реальність не правова, а ментальна.

Чи то влада їх так "розпропагувала"...
чи то людям так не вистачає повноправного почуття власності...

але люди на інтернет-форумах справді вірять, що приїжджі чи не найбільша проблема Києва...

„І ще,прошу пом'ятати,що кияни думают про тих,хто не має право голосу, а нагло приперся і живе в нашій міській громаді.”
( коментар ___ doc_77 на блозі Тетяни Монтян від 26.05.2008 10:02)

...

... Прочитала тут кілька статей про українську мову, її давність, її милозвучність...
І дійшла висновку:

Мова - не засіб спілкування,
а основний спосіб існування!